Ступінь електролітичної дисоціації

Ступінь дисоціації – це відношення числа молекул електроліту в розчині, що вже продісоціювали, до загального числа його молекул

α = (N_д/N) · 100%

• α – ступінь дисоціації;
• N_д – число дисоційованих молекул (що розпалися на іони) елеткроліту;
• N – загальна кількість молекул електроліту в розчині.

Ступінь дисоціації є кількісною характеристикою процесу електролітичної дисоціації.

Наприклад, вираз “ступінь дисоціації оцтової кислоти в 0,1М розчині дорівнює 2%” означає, що з кожних ста молекул оцтової кислоти тільки дві (кожна п’ятдесята) розпадаються на іони.

Від чого залежить величина ступеня дисоціації:

• природа розчинника – ступінь дисоціації тим вищий, чим вища полярність розчинника;
• температура – ступінь дисоціації тим вищий, чим вища температура;
• концентрація – ступінь дисоціації тим вищий, чим нижча концентрація розчиненої речовини (більш розведений розчин);
• природа електроліту – ступінь дисоціації тим вищий, чим більш полярний зв’язок в молекулах, якими відбувається дисоціація.

Усі розчини, залежно від значення ступеня дисоціації, прийнято поділяти на три категорії:

1. сильні електроліти (α>30%): кислоти і солі (HCl, HBr, HI, H₂SO₄, HNO₃, HClO₄), основи (NaOH, KOH) – у водних розчинах повністю дисоціюють на іони, при цьому дисоціація є незворотною:
   1. солі:
      
   2. сильні кислоти:
      
   3. луги:
      
2. електроліти середньої сили (3%<α<30%);
3. слабкі електроліти (α<3%): у водних розчинах дисоціюють не повністю, при цьому процес дисоціації слабких електролітів є зворотним:
   1. вода;
   2. гідроксид амонію NH₄OH;
   3. слабкі кислоти:
      
   4. слабкі основи, нерозчинні у воді:
      

ГОЛОВНЕ МЕНЮ розділу “Речовини та суміші”…